Нова Українська Школа - порада сучасному вчителю №3 - Не соромтеся просити поради й допомоги у своїх учнів

5 июня 2018  Кол-во просмотров: 97

Коли ми говоримо про те, що хороший учитель за­вжди перебуває в партнерських стосунках зі своїми учнями, то чому б іноді не радитися з ними? Порада чи консультація школярів буде корисною у вирішенні кон­кретної проблеми.

Кожному вчителеві, який має хоч найменший досвід і деякі професійні ам­біції, час від часу доводиться давати відкриті уроки. Зазвичай вони пов’язані з проведенням у школі яких-небудь загальних заходів: семінарів директорів, за­вучів, засідань методоб’єднань районного масштабу та інших шанованих у ме­тодичному середовищі «посиденьок».

Головна умова під час вибору «щасливчика», який проводитиме відкритий урок, — ступінь довіри адміністрації школи до цього педагога. Це всім зрозу­міло, адже відкритий урок «запороти» не можна апріорі.

Відкритий урок — це ретельно зрежисована маленька вистава, у якій кіль­кість повторів або репетицій залежить від досвіду вчителя та його самовпев­неності. Чим досвідченіший викладач, тим менше він репетируватиме, і, навпа­ки, якщо все це вперше (або самовпевненість ще не подолала критичний поріг, за яким вже нічого не страшно) — то варто кілька разів повторити постановку з усіма «акторами».

Якось напередодні семінару директорів мені доручили підготувати від­критий урок з основ економіки в 10 класі. За календарним плануванням те­ма була чудова — банківська система і все, пов’язане з нею. Досить швидко було розроблено концепцію відкритого уроку, щоб було і ефектно, і правдо­подібно (принаймні, схоже на урок). Оскільки з самовпевненістю у мене все гаразд і критичний поріг пройдений ще на початку моєї кар’єри, то виріше­но було не проводити пряму репетицію, але, природно, робили все, щоб де­сятикласники не заніміли від жаху в присутності тридцяти посторонніх. Ми розв’язували задачі, подібні тим, які планували на уроці, вдосконалювали на­вички роботи в групах та ін.

Проте в мій сценарій уроку ніяк не вбудовувався такий потрібний еле­мент, як фізкультпауза. Усе, що робили на уроках, було або смішним, або за­надто примітивним і ніяк не підходило для учнів 10 класу. Час випробування невблаганно наближався, але нічого слушного я не могла придумати. У повно­му відчаї я поділилася своїми проблемами з десятикласниками:

— Як провести фізкультхвилинку, щоб це було цікаво, динамічно і не схоже на «ми писали, ми трудились, наші пальчики стомились»?

Я одразу дістала чудову пропозицію: на ДПЮ хлопці підготували абсолют­но приголомшливе дійство, це був дуже пристойний і оптимістичний речита­тив, супроводжений швидкими і злагодженими рухами. Не довго думаючи, десятикласники мені це продемонстрували красиво, дуже динамічно, дуже незвично, і всього хвилини дві за часом. «Хлопці, це просто порятунок, будемо робити саме так! Ідеальний варіант!» — мене просто переповнювало почуття вдячності за їхню чуйність і винахідливість.

Урок минув досить злагоджено, і всі залишилися задоволені: і гості, і шкіль­на адміністрація, і діти, до речі, теж. Вони відчували свою співучасть в успіху цієї вистави, а я щиро їм дякувала за активну позицію і відповідальність. То­му радьтеся і просіть допомоги у своїх учнів — ви побачите, наскільки більш злагодженими стануть ваші взаємини, наскільки збільшиться довіра і взаємо­розуміння.

Учитель не зобов’язаний знати і вміти абсолютно все, а вміти питати, ра­дитися і консультуватися він зобов’язаний.

До речі, директор після проведення семінару передала мені слова завідува­ча райво: «Нарешті я сам з’ясував, чим відрізняються прості банківські відсотки від складних і які є види депозитів. І взагалі... який хороший клас, як працюва­ли... а ці їхні «танці» — просто Голлівуд!»

Ми Вам будемо вдячні, якщо Ви поділитись цим матеріалом зі своїми друзями у Facebook.